AdBlock Plus - перемога в судах, що залишає багато запитань

Верховний суд Німеччини виніс вирок у справі відомого блокувальника реклами в інтернеті AdBlock Plus, проти якого позивався провідний медійний видавець Axel Springer. Користувачі й далі можуть використовувати програму для комфортного серфінга в інтернеті, але після вердикту залишається багато відкритих питань щодо майбутнього галузі.

AdBlock Plus – комерційний продукт компанії eyeo GmbH для блокування реклами в браузері. Програма являє собою розширення до популярних браузерів, що блокують рекламу згідно з встановлених фільтрів. Компанія має офіси в Кельні та Берліні, в ній працюють 110 робітників.

Засновниками компанії є Тіль Фаіда (Till Faida) та Владімір Палант (Wladimir Palant), що написав першу версію AdBlock Plus у далекому 2006-му році. Але загалом в цього бренду дуже довга історія. Ще 2002-го року данський студент Хенрік Астед Серенсен (Henrik Aasted Sørensen) написав розширення до браузера, що блокує рекламу. Дуже скоро проект став дуже популярним, хоча перші версії просто не показували рекламу на сайті, хоча і скачували її. Палант переписав Adblock так, що він просто не завантажував рекламу з мережі. Паралельно з AdBlock Plus існував і проект AdBlock (автор – Міхаель Гундлах, Michael Gundlach. Загалом цей ринок дуже барвистий, і на ньому є багато проектів, де кожен зі своїми доповненнями, але робить спільну справу – блокує розповсюдження реклами в Інтернеті та економить трафік користувача. На сьогодні програма встановлена на понад 100 мільйонах гаджетів.

Бізнес-модель

В таких проектах, що йдуть коренями з часів "open source"-ідеалізму, як завжди, дуже важко з монетизацією. Тут або треба дуже наполегливо вимагати пожертви у користувачів, або видумати щось хитре. Власне, так і сталось з AdBlock Plus.

На світ з'явилась ініціатива Acceptable Ads ("прийнятна реклама"), що описує якою повинна бути реклама і загалом визначає свої правила гри на рекламному ринку. Так дозволено створювати білі списки сайтів та рекламодавців, які роблять розміщують чи роблять рекламу згідно зі стандартами цієї ініціативи.

Маленькі сайти заносяться до whitelist безкоштовно (десь 90% всіх сайтів у whitelist), але великі рекламодавці повинні платити гроші, якщо хочуть потрапити до дозволеного списку. Великими вважаються площадки, що мають більше ніж 10 мільйонів показів на місяць. З таких організацій беруть 30% рекламних надходжень.

Таку модель монетизації критикують з самого початку її існування, адже ідеалістична спроба очистити інтернет від поганої реклами, зрештою звелась до викручування рук рекламним компаніям та сайтам. Ми покажемо вашу рекламу тільки тоді, коли ви будете грати по наших правилах, а якщо ви заробляєте багато, то ви ще й повинні з нами ділитись – десь так виглядає бізнес-ідея в очах багатьох користувачів.

Судові рішення

Зрозуміло, що така бізнес-модель не підходить більшості великих гравців, тому на компанію почали подавати до суду. Проте, довести в суді протиправність дій компанії виявилось не так просто. Фірма пережила цілий ряд судових баталій проти провідних паблішерів реклами та інтернет-концернів. Зрештою, право кожного користувача визначати, що він хоче бачити у себе на комп'ютері було захищено.

В останньому суді AdBlock Plus відбивався від зазіхань видавничого дому Axel Springer Verlag, що у Вищому суді намагався заборонити роботу програми, але суд став на сторону блокувальника реклами і встановив, що робота програми загалом відповідає чинному законодавству.

Звичайно, що концерни і далі будуть судитись з компанією. Тут питання фінансової доцільності – іноді дешевше/легше заплатити за роботу адвокатів, і прибрати компанію з ринку, ніж сплачувати 30% рекламного бюджету та підганяти свою рекламу під чиїсь стандарти. Проте, багато паблішерів якраз вирішили, що легше заплатити і й далі показувати рекламу.

Інтернет без реклами – інтернет без контенту?

Якщо абстрагуватись від бізнес-моделі AdBlock Plus, то виникає багато питань до самої ідеї реклами в Інтернеті. Коли Інтернет з'являвся, то контенту було мало і мало було і реклами. Потім стало більше сайтів, в Інтернеті почали заробляти гроші. Зявилась ціла купа сайтів та проектів, що були створені тільки для заробляння грошей. Якість реклами ставала все гірше. З'явились проекти на кшталт AdBlock та його клони, що не тільки допомогли зробити сайти краще, але й зменшили загальний трафік в Інтернеті.

З іншого боку, з роками в Інтернеті люди звикли отримувати інформацію безкоштовно. Ми читаємо безкоштовно новини, з'ясовуємо погоду та дивимось, як кудись доїхати безкоштовно. В Інтернеті абсолютна більшість контенту та сайтів не беруть з відвідувачів ніяких грошей.

Якщо взяти до прикладу Україну, то якісні сайти повинні боротись за кожного рекламодавця і за кожен формат реклами. Українські політичні проекти та сайти з новинами часто є просто відображенням ідей їх політичних власників. Вся робота таких сайтів відбивається під час передвиборчої кампанії, коли просто починають піарити власника/спонсора проекту. Для таких сайтів реклама взагалі не потрібна – у них свій світ, в якому вони варяться. Звичайно, що привернути увагу читачів і часи між виборами, "доводиться" писати та видавати якісний контент, щоб проект був на слуху в читачів. Це типова українська модель існування великих інтернет-холдингів.

І якщо політичним сайтам ще якось пощастило, то скажімо сайти зі спортивними новинами стали схожі на різдвяну ялинку, увішану рекламою букмекерських контор та новинами з гучними заголовками від інших проектів ("Дівчина відкрила коробку і яким було її здивування, коли...", "Ким ти був в минулому житті?", "Британські вчені просто розрізали...", "Хлопець показав дівчині..." і т.п.) Можна з презирством ставитись до таких сайтів та проектів, тільки от без такої реклами в Україні б взагалі не було спортивних сайтів. Принаймні безкоштовних.

Чим відповіли концерни?

Західні медіа-концерни теж зрозуміли, що самою рекламою з банерами проекти важко фінансувати, тому просто ділять контент на безкоштовний та платний. Хочете читати загальні заголовки та поверхову аналітику, ось Вам безкоштовний контент. Хочете читати цікавих (та дорогих авторів), то треба платити, так само як ви платите в магазині за хліб, а на АЗС за паливо. Ось цінова пропозиція концерну Axel Springer Verlag для сайту Welt.de, що просто ввів ще три моделі платного контенту за 9,99/19,99/29,99 євро на місяць:

Ціни загалом помірні і їх собі може дозволити пересічний німець. Хоча, якщо ви захочете почитати SpiegelPlus (0,39 євро за статтю чи 3,90 євро на тиждень) чи подивитись іноді на гучні заголовки у Bild+ (5-10 євро на місяцб), то за місяця набігатиме непогана сума.

Причому зрозуміло, що такі ціни та такі пропозицію можуть собі дозволити тільки заможні мешканці умовного першого світу. В Німеччині Ви можете вимагати від пенсіонера сплатити 20+ євро за улюблену FAZ, але в Україні в пенсіонера просто не буде 20 гривень на якусь версію "Українська Правда+"

Тому без реклами проекти в Україні будуть змушені, або йти поступки з совістю, і брати гроші в політиків чи олігархів, що хочуть стати політиками. Чи проекти будуть існувати від гранту до гранту, і там вже як повезе.

Боротьба з рекламою в Інтернеті народилась як відповідь на комерціалізацію Інтернету. Проте, без комерційних проектів Google, Youtube, Twitter чи Facebook, які живуть саме з рекламних надходжень, сучасного інтернету не було. А новини ми б дізнавались у сусіда через паркан, а погоду на завтра – по народних прикметах.

Це також може бути для Вас цікавим

#LikeABosch - як німецький концерн популяризує Internet of Things

Німецький концерн Bosch завдяки агресивному маркетингу популяризує свої рішення у сфері Internet of Things.

Made in EU: європейські фірми єднають зусилля для виготовлення електробатарей

Одним з викликів автомобільної галузі останніх років став перехід деяких виробників на двигуни на альтернативному паливі. Трендсетером в цьому напрямку стала американська компанія Tesla, електричні седани якої захоплюють ринок.

Фінтех-стартап Raisin купив німецький банк MHB-Bank

Практично кожен день з'являються новини, що той чи інший банк викупив долю в стартапі, але німецький фінтех-стартап Raisin зробив навпаки та купив собі банк-партнер.

Блог про європейське IT

IT-UA-DE - блог про європейську IT-галузь знаходиться в тестовій фазі. Якщо у Вас виникли якісь питання по текстах чи пропозиції, то Ви можете написати авторам.


© 2018 ITUADE - новини та аналітика про європейську IT-галузь, вихід українських фірм на ринок ЄС